Спільний пошук посилюється після затоплення човна біженців рохінджа поблизу Малайзії та Таїланду

Уряди Малайзії та Таїланду розпочали інтенсивні спільні пошуково-рятувальні операції після того, як 6 листопада 2025 року поблизу їхнього спільного морського кордону перекинулося судно, що перевозило біженців рохінджа. Про цей трагічний інцидент стало відомо 9 листопада 2025 року. Катастрофа трапилася у стратегічно важливому районі, неподалік від таїландського острова Ко Тарутао, який знаходиться на північ від малайзійського острова Лангкаві. Наразі підтверджена кількість жертв цієї корабельної аварії становить щонайменше 21 особу.

Пасажири належали до великої групи рохінджа, що складалася приблизно з 300 осіб, які вирушили зі штату Ракхайн у М'янмі за три доби до трагедії. Щоб уникнути виявлення під час наближення до малайзійських територіальних вод, група, за повідомленнями, була пересаджена з більшого судна на три менші човни. Один із цих човнів згодом затонув. Негайна реакція влади включала суттєве залучення повітряних і морських ресурсів, які охоплюють зону пошуку площею близько 225 квадратних морських миль.

Координацію цих заходів здійснює Малайзійське агентство із забезпечення правопорядку на морі (MMEA), яке ефективно виконує функції берегової охорони країни. До операції залучено значні ресурси, включаючи судна KM SIANGIN, BENTENG 7, PETIR 81 та PERKASA 1226, а також спеціалізований літак Bombardier CL 415. Офіційні особи висловили глибоке занепокоєння щодо долі зниклих безвісти, оскільки пасажири не мали рятувальних жилетів, а морські умови були складними. Згідно з первинними даними, у малайзійських водах вдалося врятувати 13 осіб, які вижили. У тому ж районі було знайдено щонайменше 12 тіл, серед яких ідентифіковано двох дітей.

Ця морська катастрофа акцентує увагу на постійному та вкрай небезпечному характері морських маршрутів, які обирає спільнота рохінджа, тікаючи від переслідувань у М'янмі та від дедалі гірших умов у таборах біженців у Бангладеш. Протягом 2025 року спостерігалося значне збільшення кількості таких ризикованих переправ: до цього затоплення морські подорожі здійснили понад 5100 рохінджа, причому майже 600 осіб вважаються загиблими або зниклими безвісти. Ця динаміка свідчить про поглиблення гуманітарної кризи, що посилюється такими чинниками, як дефіцит продовольства та скорочення міжнародної допомоги в переповнених таборах Кокс-Базар.

Організація Amnesty International засудила поточну ситуацію, наголосивши на невідкладній потребі, щоб регіональні уряди координували всебічні пошуково-рятувальні заходи та гарантували безпечне прибуття для всіх біженців. Правляча хунта М'янми, зі свого боку, продовжує відкидати звинувачення у жорстокому поводженні, наполягаючи, що рохінджа є нелегальними мігрантами. Правозахисні групи підкреслюють, що міжнародне гуманітарне право вимагає порятунку осіб, які зазнають лиха на морі, та забороняє примусове повернення (refoulement), закликаючи до гуманітарних дій замість політики стримування.

Історичний контекст свідчить про циклічний характер подібних трагедій, зокрема кризу в Андаманському морі 2015 року, коли близько 8000 рохінджа дрейфували після відмови регіональних держав прийняти їх. Поточний інцидент, пов'язаний із пересадкою на малі судна для обходу прикордонного контролю, демонструє крайній ступінь відчаю, який спонукає людей до використання цих маршрутів, часто організованих контрабандистськими синдикатами. Оскільки пошукові операції MMEA тривають, головна увага зосереджена на виявленні пасажирів із двох інших суден, доля яких залишається невідомою, з початкової групи чисельністю близько 300 осіб.