Психологічні мотиви вживання алкоголю: як вони визначають ризики в Україні

Останні психологічні дослідження підтверджують прямий зв'язок між усвідомленням мотивів вживання алкоголю та частотою цього вживання, а також тяжкістю негативних наслідків. Це знання є ключовим елементом у стратегіях корекції поведінки для осіб, які прагнуть змінити свої алкогольні звички. В Україні, де спостерігається зростання вживання алкоголю на тлі економічних та соціальних викликів, розуміння цих внутрішніх рушійних сил набуває особливої актуальності.

Дослідження виділили чотири основні мотиваційні категорії серед осіб, які вживають спиртні напої, що дозволяє диференціювати рівень небезпеки. До найбільш ризикованої групи віднесено «Безцільних П'яниць», переважно чоловіків, які вживають алкоголь без чітких причин, що корелює з найтяжчими негативними наслідками. На противагу їм, група «П'яниць для задоволення» демонструвала помірне, контрольоване споживання, і ця категорія частіше зустрічалася серед старших учасників дослідження.

Група «Зовнішньо Контрольованих П'яниць» використовувала алкоголь для підвищення впевненості або під впливом соціального тиску, що неминуче призводило до частих і надмірних доз. Це перегукується з поняттям соціально-психологічних мотивів, зокрема субмісивних, які відображають підкорення тиску референтної групи. Дослідження, проведені, зокрема, у вищих навчальних закладах України, фіксують високий відсоток псевдокультурної мотивації, що вказує на спроби адаптації до «алкогольних цінностей» мікросередовища.

Найбільшою за чисельністю виявилася група «Гнучких П'яниць», які мали різноманітні причини для вживання, але загалом підтримували помірний рівень споживання, демонструючи здатність до ситуативного контролю. Водночас, навіть помірні дози не вважаються абсолютно безпечними за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Неврологи зазначають, що алкоголь, тимчасово знімаючи тривогу, посилює її після закінчення дії, створюючи замкнене коло.

Експерти наголошують, що усвідомлення особистої мотивації є критично важливим для реевалюації вживання. Це особливо важливо на тлі загальнонаціональних викликів, як-от воєнний стрес, який, за даними опитувань Українського інституту майбутнього, змусив значну частину населення (28% опитаних) збільшити споживання спиртного. Розуміння, чи людина п'є для уникнення абстиненції (патологічна мотивація, присутня у понад третини опитаних у деяких дослідженнях), чи для отримання ейфорії, дозволяє фахівцям розробити більш цілеспрямовані превентивні та інтервенційні заходи, необхідні для соціальної адаптивності населення.