Нобелівська премія з фізіології або медицини присуджена за розкриття механізмів периферичної імунної толерантності

Асамблея Нобелівського комітету при Каролінському інституті оголосила лауреатів Нобелівської премії з фізіології або медицини 2025 року. Ними стали Mary E. Brunkow, Fred Ramsdell та Shimon Sakaguchi, відзначені за їхні новаторські відкриття, що стосуються периферичної імунної толерантності. Це критично важливий біологічний процес, який гарантує, що імунна система не атакує власні тканини організму, захищаючи його від розвитку автоімунних захворювань.

Історичні передумови та контекст відкриття

Феномен імунної толерантності, тобто здатність імунної системи розпізнавати та не чіпати власні клітини, водночас націлюючись на шкідливі патогени, досліджується вже понад 75 років. Фундамент для цих знань був закладений у 1945 році Ray D. Owen, а пізніше, у 1950-х роках, Leslie Brent, Rupert Billingham та Peter Medawar продемонстрували, що імунну систему можна навчити приймати чужорідні тканини за певних умов. Ці ранні прозріння сформували концепцію центральної толерантності, згідно з якою потенційно самореактивні імунні клітини усуваються під час їхнього розвитку у тимусі.

За це фундаментальне відкриття — «набуту імунну толерантність» — Burnet та Medawar отримали Нобелівську премію у 1960 році. Проте науковці розуміли, що лише центральна толерантність є неповною. Деякі самореактивні імунні клітини все ж таки уникають цього процесу і продовжують циркулювати в організмі, створюючи ризик автоімунних атак.

Саме цю прогалину у розумінні процесів імунітету вирішили заповнити Mary Brunkow, Fred Ramsdell та Shimon Sakaguchi своїми подальшими відкриттями щодо периферичної толерантності.

Проривні відкриття

У 1995 році, коли більшість науковців вважали, що імунна толерантність залежить виключно від центрального усунення шкідливих клітин, Shimon Sakaguchi здійснив революційне відкриття. Він ідентифікував новий клас імунних клітин — регуляторні Т-клітини (Tregs). Ці клітини активно пригнічують імунні відповіді проти власних антигенів і запобігають розвитку автоімунних захворювань, демонструючи існування складного периферичного механізму, який контролює імунну активність поза межами тимуса.

Додаткові дослідження Mary Brunkow та Fred Ramsdell, проведені у 2001 році, підтвердили важливість цього механізму. Вони виявили мутацію гена Foxp3 у мишей, яка призводила до втрати функції регуляторних Т-клітин та високої схильності до важких автоімунних захворювань. Крім того, вони встановили зв’язок між мутацією людського гена Foxp3 та рідкісним, але руйнівним IPEX-синдромом. Це остаточно підтвердило ключову роль гена у регуляції імунітету.

Пізніше Sakaguchi продемонстрував, що саме Foxp3 керує розвитком регуляторних Т-клітин. Таким чином, він об’єднав генетичні та клітинні відкриття в єдине, всеосяжне розуміння механізму периферичної імунної толерантності.

Чому периферична імунна толерантність важлива для кожного

Імунна система є надзвичайно потужною, захищаючи нас щодня від тисяч патогенів. Однак ця сила вимагає точного контролю. Якщо імунна система починає атакувати власні тканини, виникають хронічні та часто виснажливі автоімунні захворювання, такі як діабет 1 типу, розсіяний склероз та ревматоїдний артрит. Периферична імунна толерантність, головним чином опосередкована регуляторними Т-клітинами, функціонує як критичне гальмо для цієї активності, забезпечуючи самотолерантність та імунний баланс.

Без функціонування цього механізму, звичайні життєво важливі медичні втручання, наприклад, трансплантація органів, неминуче викликали б імунне відторгнення. Відкриття лауреатів не лише поглибили наукове розуміння, але й стимулювали терапевтичні інновації, включаючи розробку методів лікування, спрямованих на модуляцію регуляторних Т-клітин для боротьби з раком, запобігання автоімунним розладам та покращення результатів трансплантації. Сьогодні кілька терапевтичних підходів, що націлені на ці шляхи, проходять клінічні випробування, даруючи надію пацієнтам у всьому світі.

Висновок

Olle Kämpe, голова Нобелівського комітету, підкреслив: «Робота Brunkow, Ramsdell та Sakaguchi стала трансформаційною, розкривши складні та необхідні механізми, які підтримують баланс імунної системи. Їхні відкриття є основоположними для сучасної імунології та терапевтичних інновацій».

Висвітлюючи механізми, за допомогою яких імунна система захищає організм, не знищуючи його, лауреати Нобелівської премії 2025 року зробили величезний внесок у фундаментальну біологію та медицину, пропонуючи перспективи для вдосконалення лікування автоімунних захворювань, раку та трансплантації.

Ця нагорода вкотре підкреслює величезну цінність фундаментальних наукових досліджень у розгадуванні складних біологічних систем, які стоять на сторожі здоров’я людини.