Атаки на енергетичну інфраструктуру Перської затоки спричинили різке зростання цін на нафту та газ

У четвер, 19 березня 2026 року, світові енергетичні ринки відзначилися значною турбулентністю, що проявилася у різкому підвищенні котирувань нафти та природного газу. Це стало прямим наслідком серії повітряних ударів, які, як стверджується, були завдані Іраном у відповідь на попередній ізраїльський напад на газове родовище Південний Парс. Геополітична напруга, що триває майже три тижні, перейшла у фазу прямої кінетичної конфронтації з акцентом на критичну енергетичну інфраструктуру регіону.

Ці атаки були націлені на ключові об'єкти в Катарі, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах та Кувейті, що миттєво відбилося на фінансових показниках. Еталонна нафта марки Brent перетнула позначку 114 доларів за барель, досягнувши 114,87 долара, тоді як європейський природний газ (TTF) у деяких бенчмарках підскочив на 24% або навіть 30%. Зокрема, найбільший у світі експортний LNG-термінал у промисловому місті Рас-Лаффан у Катарі отримав значні пошкодження внаслідок подвійного удару. Цей об'єкт забезпечує близько 20% світового споживання скрапленого газу, і його виведення з ладу загрожує глобальним поставкам.

Удар по Рас-Лаффану, де розташовані офіси міжнародних енергетичних корпорацій, включаючи QatarEnergy, спричинив масштабні пожежі. Дослідники оцінюють, що ремонтні роботи можуть тривати місяці, а в найгіршому випадку об'єкт може бути виведений з ладу до кінця 2026 року. Крім того, зафіксовано влучання дрона у нафтопереробний завод «Самреф» у Янбу, Саудівська Аравія, а також пожежі на двох нафтопереробних заводах у Кувейті. Ці події свідчать про перехід конфлікту у площину економічної війни, націленої на енергетичний хребет Перської затоки.

Ситуація ускладнюється триваючою блокадою Ормузької протоки, через яку проходить приблизно п'ята частина світових поставок нафти, що посилює паніку на ринках. На цьому тлі Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп виступив із заявами, дистанціювавшись від початкової ізраїльської атаки на Південний Парс та закликавши Іран до стриманості. Президент Трамп погрожував «масово знищити весь газовий поклад Південний Парс», якщо Іран атакує LNG-об'єкти Катару, водночас запевняючи Ізраїль у відсутності подібних ударів з боку США.

Реакція Вашингтона була неоднозначною: Трамп відклав заплановані удари по енергетичній інфраструктурі Ірану на п'ять днів після «дуже хороших і продуктивних» переговорів, хоча Тегеран заперечував будь-який діалог. Ексзаступниця помічника міністра оборони США Дана Строул зазначила, що Трампу необхідно було відступити від погрози, яка могла стати воєнним злочином через націлювання на цивільну інфраструктуру. Дипломатичні канали, зокрема за участю Туреччини та Оману, відігравали ключову роль у непублічних контактах між сторонами.

Економічні наслідки виходять за межі цін на сиру нафту. Федеральна резервна система США, реагуючи на зростаючу інфляційну невизначеність, зберегла свою обмежувальну монетарну політику. Експерти попереджають, що тривалі перебої з поставками ЗПГ можуть спричинити зростання цін на добрива та продовольство у вразливих країнах. Крім того, зупинка виробництва гелію в Катарі, побічного продукту видобутку газу, загрожує зупинкою виробництва напівпровідників, зокрема для компанії TSMC, яка виробляє 90% світових чипів. Ця криза змушує світову спільноту переглядати стратегії енергетичної безпеки та готуватися до захисту критичних морських шляхів.