Блокада Ормузької протоки Іраном Спричиняє Глобальні Енергетичні та Продовольчі Кризи

Геополітична напруга між Іраном, Сполученими Штатами та Ізраїлем досягла критичної точки після скоординованих ударів 28 лютого 2026 року, що призвело до фактичного паралічу Ормузької протоки. Ця морська артерія, через яку проходить приблизно 20% світових поставок нафти, стала епіцентром конфлікту, викликавши миттєві та глибокі економічні потрясіння у світі. Наслідки відчуваються на енергетичних ринках, де еталонна нафта марки Brent 19 березня 2026 року сягнула позначки 112,57 долара за барель, а 8 березня перевищила 100 доларів, досягнувши піку в 126 доларів за барель.

Іранський режим, відповідаючи на початкові удари, перейшов до тактики економічної війни, націленої на глобальні ланцюги постачання. 19 березня 2026 року Тегеран завдав реторсійних ударів по енергетичній інфраструктурі в ключових країнах Перської затоки. Атаки були спрямовані на промислові об'єкти в Рас-Лаффані (Катар), що є одним із світових постачальників зрідженого природного газу (LNG), а також на нафтопереробні заводи в Янбу (Саудівська Аравія) та два підрозділи нафтопереробного заводу в Кувейті. Ця діяльність демонструє намір Тегерана монетизувати стратегічне положення протоки, про що свідчить розгляд парламентом законопроєкту про стягнення транзитних зборів з країн, що використовують цей шлях. Водночас, ізраїльські удари були націлені на іранську інфраструктуру, зокрема на газове родовище Південний Парс.

Конфлікт набуває ширшого регіонального виміру, про що свідчать інциденти з повітряним простором Туреччини. Іранські балістичні ракети тричі порушували суверенний простір Туреччини 4, 9 та 13 березня 2026 року, що вимагало перехоплення силами ППО НАТО, розгорнутими у Східному Середземномор'ї. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан 10 березня висловив рішучий протест іранському колезі Аббасу Аракчі, наголосивши на неприпустимості таких дій. Хоча турецькі джерела припускають, що ціллю могла бути база на Кіпрі, а не сама Туреччина, залучення систем НАТО підкреслює трансатлантичний вимір безпекової кризи. У палестинських територіях зафіксовано гуманітарні жертви: чотири смерті цивільних осіб у Бейт-Аві внаслідок іранських ракетних ударів 18/19 березня.

Економічні наслідки блокади поширюються на продовольчий сектор, викликаючи занепокоєння у міжнародних організаціях. За даними Всесвітньої продовольчої програми (WFP), якщо криза триватиме до середини року, додаткові 45 мільйонів людей можуть зіткнутися з гострим голодом, доводячи загальну кількість до 363 мільйонів. Близько 35% світового експорту карбаміду, ключового азотного добрива, проходить через Ормузьку протоку; затримка вже призвела до блокування майже 1 мільйона тонн добрив на понад 20 суднах станом на 16 березня. Експерти попереджають, що це може спричинити зростання цін на продовольство, яке може бути серйознішим за шок 2022 року.

На дипломатичному фронті криза змусила Вашингтон переглянути пріоритети. Президент США Дональд Трамп був змушений відкласти свій запланований візит до Китаю, який мав відбутися 31 березня – 2 квітня, на п'ять-шість тижнів, що свідчить про переорієнтацію зовнішньої політики на Близький Схід. Об'єднані Арабські Емірати, незважаючи на атаки на свою інфраструктуру, підтвердили прихильність до інвестиційної рамки у 1,4 трильйона доларів зі США, демонструючи стійкість. Тим часом, 18 березня 2026 року актор Шон Пенн відвідав лінію фронту в Україні, зустрічаючись із Президентом Володимиром Зеленським та колишнім Головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком, що підкреслює паралельні геополітичні фокуси.