Оцінка розвідки США: Китай надає перевагу примусу, а не вторгненню на Тайвань у 2027 році

Спільнота розвідки Сполучених Штатів Америки 18 березня 2026 року оприлюднила свій Щорічний звіт про оцінку загроз, який вніс корективи у попередні спекуляції щодо термінів можливого військового вторгнення Китаю на Тайвань. Ключовий висновок полягає в тому, що китайське керівництво наразі не має фіксованого графіка для «возз'єднання» і надає перевагу несиловим методам, таким як політичний тиск та економічний примус, для досягнення контролю над самоврядною територією. Ця оцінка суттєво відрізняється від прогнозів посадовців Міністерства оборони США, які у 2025 році вказували на 2027 рік як потенційний дедлайн для атаки.

Натомість, звіт констатує, що Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) демонструє «постійний, але нерівномірний» прогрес у розвитку необхідних для такої операції спроможностей. Пекін, незважаючи на відмову від негайного військового сценарію, продовжує стратегічний розвиток, що включає нарощування військового потенціалу та посилення військової присутності навколо острова. Китайські офіційні особи, як зазначається у звіті, усвідомлюють, що амфібійна операція проти Тайваню є «надзвичайно складною і несе високий ризик невдачі», особливо з огляду на ймовірне втручання Сполучених Штатів. Ця реалістична оцінка військових перешкод, ймовірно, підштовхує керівництво КНР до більш виваженої, довгострокової стратегії, яка включає використання глобальної нестабільності для просування своїх цілей.

У відповідь на звіт, 19 березня 2026 року, речник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь рішуче заявив, що питання Тайваню є виключно внутрішньою справою КНР. Він закликав Вашингтон «говорити і діяти обачно» та припинити «роздувати теорію китайської загрози». Ця реакція підкреслює чутливість Пекіна до міжнародного сприйняття його військових намірів, особливо на тлі попередніх заяв, як-от декларація президента Сі Цзіньпіна від 1 січня 2026 року про те, що «возз'єднання нашої батьківщини, тренд часу, є нестримним». Паралельно з політичним тиском, Китай використовує економічні важелі, пропонуючи Тайваню енергетичну стабільність в умовах світової турбулентності. Ця багатовекторна стратегія спрямована на створення умов для остаточного об'єднання без розв'язання повномасштабного конфлікту.

Водночас, Сполучені Штати залишаються головним військовим партнером Тайваню, хоча тон підтримки міг дещо змінитися з часів адміністрації Дональда Трампа. Аналіз розвідки також торкається ширшого контексту протистояння зі США, зазначаючи, що Китай замінив Росію як головного конкурента Вашингтона, зокрема у космічній сфері, та надає значну підтримку Москві. Крім того, розвідувальне співтовариство США прогнозує значне зростання ракетної загрози загалом: до 2035 року кількість іноземних ракет, націлених на США, може зрости з поточних 3000 до понад 16000, при цьому Росія розробляє супутник з ядерною зброєю для протисупутникової боротьби. Ці глобальні виклики формують складний фон для оцінки намірів Пекіна щодо Тайваню.