Президент Південної Кореї Лі Джэ Мьон розпочинає державний візит до Китаю для обговорення економіки та безпеки

Південнокорейський президент Лі Джэ Мьон готується розпочати важливий триденний державний візит до Китайської Народної Республіки, який стартує вже цієї неділі, 4 січня 2026 року. Ця поїздка знаменує собою перше подібне візиту на найвищому рівні з часів подорожі Мун Чже Іна до Пекіна у 2019 році, що свідчить про потепління у відносинах на високому рівні. Програма візиту є прямим продовженням участі китайського лідера Сі Цзіньпіна у саміті АТЕС у Кьонджу, Південна Корея, наприкінці жовтня 2025 року, де було закладено основу для відновлення співпраці.

Ключові переговори між Лі та Сі заплановані на понеділок, 5 січня, у Пекіні. Ці зустрічі підкреслюють спільну відданість обох країн зміцненню їхнього «стратегічного партнерства співробітництва». Цей механізм був сформований десятиліття тому, але зазнав напруги через такі події, як розгортання системи THAAD у 2016 році. В умовах, коли регіональні гравці балансують у суперництві між США та Китаєм, цей діалог є прикладом проактивної дипломатії адміністрації Лі, спрямованої на пріоритетність стабільності та взаємної вигоди.

Економічна співпраця виходить на перший план

До порядку денного включено насамперед матеріальні економічні досягнення, що відображає триваючу роль Китаю як найбільшого торговельного партнера Південної Кореї. За офіційною корейською торговою статистикою, обсяг двосторонньої торгівлі у 2024 році досяг значних 328,08 мільярда доларів США, підтримуючи такі сектори, як електроніка та автомобілебудування. Серед ключових тем — посилення інвестицій у ланцюги постачання, розширення цифрової економіки через синергію у сферах ШІ та 5G, а також розвиток зелених галузей, зокрема виробництва акумуляторів для електромобілів та відновлюваної енергетики.

Особлива увага приділяється забезпеченню постачання критично важливих мінералів. Ці елементи життєво необхідні для світового лідера Південної Кореї — напівпровідникового сектору, який залежить від Китаю майже у половині своїх рідкоземельних елементів та потужностей для їх переробки. Експерти прогнозують підписання понад 10 Меморандумів про взаєморозуміння (МВУ), що охоплюють економічну співпрацю, промислові інновації та кліматичні заходи. Подібні угоди можуть зменшити вразливості, виявлені під час минулих глобальних потрясінь, сприяючи стійкості двосторонніх зв'язків.

Ширші дипломатичні цілі

Окрім комерції, президент Лі прагне залучити Китай до конструктивної ролі у справах Корейського півострова, сподіваючись на прориви у діалозі на тлі провокацій з боку Північної Кореї. Сеул також наполягає на послабленні багаторічних неофіційних обмежень Китаю щодо Халлю — глобальної корейської хвилі K-pop, драм та фільмів. Ці обмеження були запроваджені після встановлення американської системи протиракетної оборони THAAD у 2016 році. Радник з національної безпеки Ві Сон Лак наголосив на поетапному відновленні культурного обміну, що відповідає тенденції потепління відносин.

Час візиту є стратегічно важливим, оскільки напруженість у Північно-Східній Азії зростає, зокрема через нещодавні заяви Японії щодо Тайваню. У відповідь на це Південна Корея, устами радника Ві, підтвердила свою прихильність «політиці одного Китаю» — дипломатичній гарантії, спрямованій на зняття занепокоєння Пекіна. Цей візит уособлює виважений баланс уряду Лі в епоху посилення конкуренції великих держав.

Після саміту у Пекіні президент Лі вирушить до Шанхаю з вівторка, 7 січня, до середи, 8 січня. Серед ключових заходів — церемоніальний візит до історичного місця розташування тимчасового уряду Південної Кореї часів японського колоніального панування. Цей етап збігається зі 150-річчям від дня народження лідера незалежності Кіма Ку та сторіччям значення цього місця, що сприяє зміцненню культурних та історичних зв’язків між народами.

Загалом, цей візит, від якого очікують конкретних результатів, дозволяє Південній Кореї скористатися економічними можливостями, одночасно просуваючи свої цілі у сфері безпеки та культури. Аналітики розглядають його як майстерний хід прагматичної державотворчої діяльності, який може змінити регіональну динаміку на найближчі роки.