В освітньому середовищі часто виникають ситуації, коли учні сприймаються як «проблемні». Як зазначає Яна Тимошук, це безпосередньо пов'язано з очікуваннями вчителів та їхнім впливом на академічну успішність учнів. Дар'я Олійник у своєму інтерв'ю для проєкту «Educational Craft» на YouTube розкрила суть «ефекту Пігмаліона» – явища, що демонструє, як переконання педагогів щодо потенціалу учнів формують їхні реальні досягнення.
Суть ефекту Пігмаліона полягає у тому, що коли вчителі формують певні очікування щодо учнів, ці очікування можуть стати самоздійснюваними пророцтвами. Дослідження, проведене Розенталем і Якобсон у 1968 році, показало, що учні, яких вчителі вважали «перспективними» або «обдарованими», демонстрували кращі результати, ніж ті, до кого ставилися з нижчими очікуваннями. Це відбувається тому, що вчителі несвідомо змінюють свою поведінку: надають більше уваги, складніші завдання, позитивніший зворотний зв'язок та заохочення тим учням, від яких очікують вищих досягнень. Натомість, учні, до яких ставляться з меншими очікуваннями, можуть отримувати менше підтримки, що призводить до зниження їхньої мотивації та, як наслідок, успішності.
«Якщо я очікую, що мій учень буде проблемним, я буду підкріплювати це в його успішності. Наш мозок налаштований на економію енергії, тому якщо вчитель вирішив, що учень проблемний, він зробить усе, щоб це довести», – пояснює вчителька Яна Тимошук. Це підкреслює, що ставлення педагога є потужним каталізатором, який може як стимулювати, так і обмежувати потенціал дитини. Мотивація учня значною мірою залежить від підходу вчителя, адже один і той самий педагог може по-різному взаємодіяти з різними учнями, що й визначає ефективність його методів.
Наукові дослідження підтверджують значний вплив очікувань вчителів. За даними мета-аналізів, проведених Джоном Гетті, середній розмір ефекту очікувань вчителів на успішність учнів становить 0.58, що є суттєвим показником. Ці ефекти можуть бути довготривалими, впливаючи на академічну успішність учнів навіть через кілька семестрів після початкового втручання. Крім того, високі очікування вчителів корелюють з вищим академічним самосприйняттям учнів, тобто їхньою вірою у власні сили, що, своєю чергою, прогнозує майбутні досягнення.
Важливо розуміти, що очікування вчителів можуть формуватися під впливом стереотипів, пов'язаних із соціально-економічним статусом, етнічною приналежністю чи іншими характеристиками учнів. Це може призводити до нерівного ставлення та посилення освітніх розривів. Однак, дослідження також показують, що очікування вчителів можна змінювати через цілеспрямовані інтервенції, які сприяють формуванню культури зростання та віри у потенціал кожного учня. Таким чином, усвідомлення та корекція власних переконань є ключовим для створення середовища, де кожен учень має можливість розкрити свій повний потенціал.