Напруженість між Індією та Пакистаном досягла нового піку, обидві країни звинувачують одна одну у провокуванні нападів через Лінію контролю (LoC) у Кашмірі. Індія стверджує, що відбила атаки з використанням безпілотників та боєприпасів з боку Пакистану, тоді як Ісламабад заперечує ці заяви та звинувачує Індію у перетинанні кордону безпілотниками, що призвело до жертв серед цивільного населення.
Місцеві чиновники повідомляють про інтенсивні артилерійські обміни, які призвели до загибелі та поранень. Обидві сторони заперечують ініціювання наступальних дій, а міністр інформації Пакистану назвав індійські заяви безпідставними. Міжнародна спільнота, включаючи Сполучені Штати, Китай та Іран, закликає до стриманості та деескалації, наголошуючи на необхідності спиратися на перевірену інформацію в умовах зростання дезінформації.
Ці зіткнення знаменують собою значну ескалацію між ядерними державами, викликаючи занепокоєння щодо можливості ширшого конфлікту. Обидві країни, як повідомляється, підтримують зв'язок на рівні своїх національних рад безпеки для врегулювання ситуації. Історично конфлікт між Індією та Пакистаном, що виник після розділу Британської Індії у 1947 році, значною мірою зосереджений навколо спірного регіону Кашмір. Країни вже брали участь у кількох війнах та прикордонних сутичках, причому суперечки щодо Кашміру та транскордонний тероризм є основними причинами напруженості.
Ескалація у травні 2025 року, яка включала повітряні та ракетні удари, а також використання безпілотників, стала найсерйознішою кризою за десятиліття. Індія розглядає свої дії як відповідь на терористичну атаку 22 квітня 2025 року в Пахалгамі, внаслідок якої загинули 26 цивільних осіб, переважно туристи. Пакистан, у свою чергу, заперечує свою причетність до тероризму та звинувачує Індію у нападі на цивільні об'єкти. Міжнародні гравці, такі як США, Велика Британія та Китай, закликали до стриманості та діалогу, висловлюючи занепокоєння щодо потенційної військової конфронтації між двома ядерними державами. Сполучені Штати, зокрема, брали активну участь у кризовому менеджменті, сприяючи досягненню припинення вогню.
Однак, незважаючи на припинення вогню, напруженість залишається високою, а обидві країни продовжують нарощувати військову присутність вздовж лінії контролю. Експерти зазначають, що конфлікт посилив регіональну мілітаризацію та поглибив залежність від зовнішніх сил, водночас виявивши зростаючу роль новітніх технологій у конфліктах. Індія демонструє готовність до швидких багатосторонніх відповідей, тоді як Пакистан прагне зміцнити свої можливості у сфері точкових ударів та нетрадиційного стримування. Подальший розвиток подій може призвести до погіршення ядерної стабільності, якщо Індія перегляне свою доктрину «першого удару», а Пакистан збереже невизначеність своєї ядерної позиції. Це також може призвести до відродження транскордонних проксі-сил, особливо якщо Пакистан зіткнеться з внутрішніми заворушеннями або якщо Індія посилить тиск у Кашмірі.