У мальовничому регіоні Магелланова протока та Чилійська Антарктика на півдні Чилі геологічне утворення на горі поблизу мису Горн привернуло значну увагу завдяки своїй разючій схожості з людським обличчям. Ця природна формація, що має V-подібну голову та широкі, схожі на очі прорізи, є яскравим прикладом парейдолії – психологічного явища, коли людський мозок сприймає знайомі образи, зокрема обличчя, у випадкових візуальних стимулах.
Доктор Робін Креймер, експерт зі сприйняття обличчя з Університету Лінкольна, пояснює, що наша надзвичайно чутлива система виявлення облич, яка еволюціонувала для швидкого розпізнавання людей та потенційних загроз, іноді може призводити до сприйняття облич у неіснуючих патернах. Це еволюційна перевага, яка дозволяє нам бути більш обережними, навіть якщо це означає помилкове розпізнавання обличчя там, де його немає, замість того, щоб пропустити справжню загрозу. Подібні випадки парейдолії в геологічних утвореннях не є новими. Найвідомішим прикладом є «Обличчя на Марсі», яке спочатку було помічене космічним апаратом «Вікінг-1» у 1976 році. Однак подальші місії та детальніші знімки показали, що це природний ландшафт, сформований ерозією, а не штучне утворення. Ці явища підкреслюють вроджену здатність людського мозку знаходити знайомі форми у випадкових візерунках, що може бути пов'язано з еволюційними механізмами виживання.
Регіон Магелланова протока та Чилійська Антарктика сам по собі є місцем дивовижних природних явищ. Цей найпівденніший і найбільший регіон Чилі відомий своїми суворими, але захоплюючими ландшафтами, що включають гори, льодовики та фіорди. Геологічна історія регіону, сформована тектонічними процесами та тривалою ерозією, створила унікальні форми рельєфу. Ерозія, як процес формування гір, відіграє ключову роль у створенні таких вражаючих форм, як ця «гора-обличчя». Вона може надавати гірським породам пірамідальної форми, роблячи їх більш стійкими до подальшого руйнування. Хоча деякі прихильники теорій про позаземні цивілізації висловлюють припущення про штучне походження таких утворень, наукове пояснення парейдолії пропонує більш раціональне тлумачення. Воно вказує на те, що наша схильність бачити обличчя в незвичайних місцях є природною функцією мозку, яка, можливо, посилюється у людей з певними переконаннями чи психологічними нахилами. Це явище демонструє, як наше сприйняття формується як біологічними, так і психологічними факторами, дозволяючи нам знаходити знайомі образи навіть у найнесподіваніших природних проявах.